Народився 19 березня 1994 р. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області. Під час навчання у Дніпропетровській спеціалізованій школі з поглибленим вивченням туристично-краєзнавчих дисциплін №119 Ігор захоплювався спортивним туризмом, виборював призи на конкурсах краєзнавців. 2013 р. закінчив Дніпропетровське професійно-технічне училище №17 (за спеціальністю "столяр"), восени того ж року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у криворізькій окремій спеціальній моторизованій бригаді міліції внутрішніх військ МВС.

Під час подій Революції Гідності, взимку 2013 - 2014 рр. виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці, діставши при цьому поранення.

Вже як військовослужбовець Національної гвардії України, у складі підрозділу понад місяць брав участь у антитерористичній операції на Донбасі, виявивши мужність, сумлінність, доброзичливість до товаришів, вірність Військовій присязі. 23 липня, під час боїв за визволення Лисичанська, дістав смертельних поранень...

У травні 2015 р. поблизу м. Лисичанська урочисто відкрито памятник на місці загибелі генерал-майора О. Радієвського, полковника П. Сніцара та солдата І. Коцяра.

25 липня 2015 р. память про Ігоря увічнена меморіальною дошкою на будівлі у Кривому Розі, де розташовано його підрозділ. Ще одну меморіальну дошку урочисто відкрито 3 вересня на будівлі Дніпропетровскої спеціалізованої школи з поглибленим вивченням туристично-краєзнавчих дисциплін №119, у музеї якої відкрито експозицію, присвячену Ігорю.

Мати Ігоря, Світлана Миколаївна Коцяр: «Я понимаю, что он герой, что он защищал Родину. Но нам так не хватает сына. Нет сил. Год прошел, а как будто это вчера случилось – помнишь каждое его слово, каждый его разговор. Помню, как я просила его не идти. А он говорил: мама, я не хочу, чтоб здесь была война. Он очень хотел освободителем прийти. Говорил, мама, мы обязательно победим...».

Пам'ятний знак загиблим при визволенні Лисичанська.