Мартинов Олександр Олександрович ("Мартин")

Мартинов Олександр Олександрович

Дата та місце народження: 17 грудня 1987 р., м. Дніпропетровськ.

Дата та місце загибелі: 12 серпня 2014 р., станція Мандрикине, м. Донецьк.

Підрозділ: Добровольчий Український Корпус "Правий сектор".

Обставини загибелі: Загинув 12 серпня 2014 р., коли вдень автобус з бійцями ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу залізничної станції Мандрикине.

Сімейний стан: Залишилися батьки та два старші брати, також бійці ДУК ПС (під час інциденту разом із Олександром перебували у розстріляному автобусі, пораненими потрапили у полон).

Місце поховання: м. Дніпро, кладовище Таромське (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 4, місце 33.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).

Олег і Андрій Мартинови, брати Олександра, які вижили у розстріляному автобусі: "Ехали на обмен, и перед Марьинкой. Везли 4 сепаратистов на обмен. Мы отдыхали, дремали, и вдруг залп огня, приказ лежать, мы все упали. Когда пришли в себя, увидели флаг "ДНР" и журналистов - то ли "Лайф ньюз", то ли других российских. Но буквально сразу. Уже в плену, в подвале приходили с камерой и у нас брали интервью: "Почему вы пришли на нашу землю?". Мы отвечали, что в Днепропетровске не хотели такую ситуацию. Потом к нам зашли россияне и сказали: "Вы думали, вас не вычислят? Когда проезжала машина ОБСЕ в сопровождении у них были гаишники, которые вас сдали". Пленные погибли. Расстреляв автобус с "правосеками", "ДНРовцы" убили троих своих, один спасся."