Осташевський Олексій Сергійович

Осташевський Олексій Сергійович

Дата та місце народження: 1 червня 1991 р., м. Судак, АР Крим.

Дата та місце загибелі: 1 лютого 2015 р., с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Командир танку.

Підрозділ: 17-а окрема танкова бригада.

Обставини загибелі: Під час виконання бойового завдання 1 лютого 2015 р. в бою в районі с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область від прямого попадання ПТУР загинув екіпаж танку в складі: молодший сержант Осташевський Олексій Сергійович, молодший сержант Денисюк Василь Захарович та старший солдат Ткачук Костянтин В'ячеславович.

Сімейний стан: Залишились дружина та донька.

Місце поховання: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Центральне кладовище, Алея Слави (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 4, місце 7.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно).

Пришел тот день,когда тебя не стало.
Ты от меня ушел на небеса.
А жизнь должна наверно продолжаться,
Но не могу я без тебя.
Украткой плачу от дочурки нашей,
Чтобы ее не огорчать.
Порой бывает мне не сладко
И не кому теперь меня уж поддержать.
Тебя любить я буду вечность,
Всегда любить и уважать.
Ты подарил мне столько счастья,
Теперь я только стала понимать.
Таких как ты уже не будет,
Приходится лишь сравнивать с тобой.
А я приму такого человека,
Который дочке станет как родной.
від Віталія Панича від Віктора

Віталій Панич, волонтер: Я добре пам’ятаю цей екіпаж, чи не наймолодший у 17-й окремій танковій бригаді, у мене навіть зберігся відеозапис поїздки саме на цьому танку. Під Дебальцевим ці три воїни трималися до останнього… 1 лютого 2015 р. між селами Троїцке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (близько 60 бійців) та два танки 17-ї танкової, вийшло близько 10 одиниць ворожої бронетехніки (танки, БТР, МТ-ЛБ), кілька «Уралів» з зенітними гарматами, значні сили піхоти. Спасибі нашій артилерії – «відпрацювали» відмінно, одна бронемашина та «Урал» залишилися підбитими стояти, але 4-5 танків атакували нашу позицію. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського знищив один із цих танків, коли вони вже підішли впритул і в окопах спалахували рукопашні сутички. Їхній танк підбили протитанковою керованою ракетою. Командирський люк був відкритий, і через нього внаслідок вибуху Олексія Осташевського викинуло із башти метрів на 30, Костя Ткачук та Вася Денисюк згоріли у машині, лише за 45 діб за допомогою тестів ДНК встановили, хто із них хто… Позицію вдалося відстояти, у цьому бою було захоплено справний російський танк Т-72 і полоненого – контуженого механіка-водія.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

5 грудня 2016 р. біля Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею по вулиці Івана Авраменка (колишня Корнейчука) десяти загиблим воїнам АТО відкрили меморіал. Усі загиблі бійці, яким відкрили меморіал - випускники цього навчального закладу.