Пінчук Олексій Леонідович («Дальнобій»)

Пінчук Олексій Леонідович

Дата та місце народження: 2 червня 1980 р., м. Дніпропетровськ.

Дата та місце загибелі: 22 вересня 2014 р., с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область.

Підрозділ: Добровольчий Український Корпус "Правий сектор".

Обставини загибелі: Загинув 22 вересня 2014 р. у бою в районі аеропорту Донецька під час мінометного обстрілу російськими збройними формуванням з боку села Спартак (Ясинуватський район).

Сімейний стан: Залишилась дружина та маленька дитина.

Місце поховання: м. Дніпро.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 8, місце 20.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).

Максим Музыка: «Дальнобой… Сегодня Дима Ярош написал, что тебя уже нет с нами.. Тебя нет, а моя левая лодыжка, на которую ты упал, укрываясь от летящих мин под Саур-Могилой, болит до сих пор… "Братуха, "длинный" надо... Плохо без "длинного"." – первое, что ты сказал мне, когда приехал с сотней "правосеков" в Петровское…

Ты был в шлепанцах и шортах, но был готов штурмовать эту Шайтан-Гору и с двумя гранатами.. Мы нашли тебе броник, штаны, кроссовки, такой желанный тобой длинный ствол… Темур "Тренер" – полюбил тебя...

Ты ехал с нами в третьей "бэхе" на штурм.. До сих пор не пойму, как ты в нее влез, йог ты хренов... Полтора центнера было в тебе, не меньше...

Ты чинил любые машины: "Да я же дальнобойщик, мужики"... Где-то в Степановке ты "намутил" ящик огурцов и привез нам... После двух суток под горой на сухпаях, их вкус казался божественным... Спи спокойно, большой брат…»