Біографія, складена дружиною Віктора, Оксаною Петрівною Зубжицькою: «Редькин Віктор Миколайович народився 11 січня 1977 року в місті Красному Лучі Луганської
області. 1993 року закінчив Краснолучанську середню школу №13. Упродовж двох років працював в охороні шахтоуправління у Мінусінську.
1999 року призваний на строкову військову службу, з 2000 року – проходив військову службу за контрактом на посадах командира відділення розвідувальної групи та
старшого інструктора розвідувальної роти спеціального призначення Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України.
У 2003 – 2004 рр. у військовому званні прапорщика виконував миротворчу місію у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України міжнародних поліцейських
сил Місії ООН у справах Косово (UNMIK) на посаді патрульного, нагороджений медаллю ООН «На службі миру».
Потому обіймав посади старшого інструктора, заступника командира групи розвідки роти спеціального призначення Західного ТрК ВВ МВС України. Під час військової
служби здійснив близько десяти стрибків з парашутом.
2005 року перейшов на службу до органів внутрішніх справ, призначений помічником оперуповноваженого відділення захисту джерел оперативної інформації відділу
швидкого реагування спеціального підрозділу «Сокіл» Управління по боротьбі з організованою злочинністю при УМВС України у Львівській області. Згодом звільнився
з цієї посади за власним бажанням.
2010 року закінчив Харківську національну академію внутрішніх справ.
У 2007–2010 рр. працював начальником відділу контролю послуг Головного управління у справах захисту прав
споживачів міста Києва, був помічником судді.
17 травня 2010 року одружився та переїхав до міста Чернівців. 2 червня 2011 року прийнятий на військову службу за контрактом до лав ВВ МВС України, обіймав
посади командира взводу та роти івано-франківського 24-го окремого батальйону (в/ч 1241), 2 січня 2013 року присвоєно первинне офіцерське звання «молодший
лейтенант».
Під час подій Революції Гідності з 1 січня по 21 лютого 2014 року на чолі підлеглих виконував службово-бойові завдання з охорони громадського порядку в Києві.
21 лютого, коли його підрозділ охороняв Верховну Раду України, Віктору повідомили, що під враженням від загибелі людей на Євромайдані і переживань за сина в
Луганську померла його мати (її похорон відбувся 24 лютого)…
Брав участь у АТО протягом 10 місяців з невеличкими перервами на ротацію. Загинув 1 листопада 2014 року в селі Кримському Новоайдарського району Луганської
області.
Наказом командувача НГУ №123 від 3 листопада 2014 року присвоєно чергове військове звання «лейтенант» (посмертно)».
Біля місця загибелі Віктора Редькина його однополчани встановили пам’ятний хрест.
Оксана Зубжицька: «Фильм памяти – о моем самом родном и любимом человеке на свете, о моем муже Викторе Редькине!
Этот фильм я сделала через полгода после того как Витя погиб ... Мой Витя был лучшим из лучших мужчин на всём белом свете! Он достойно жил в этой жизни и достойно ушёл из неё, навсегда покинув тех, кого очень сильно любил и кем был очень сильно любим... Одни из последних его слов из АТО ко мне: «Ты в моем сердце...»
Завтра, 1.09.2016 г будет год и десять месяцев, как перестало биться его сердце и истекает болью моё...».
На вулицях Чернівців з’явились білборди з фотографіями та словами спомину про героїв антитерористичної операції.
