Сергеєв Володимир Ігорович («Смайл»/«Кабан»)

Сергеєв Володимир Ігорович

Дата та місце народження: 27 квітня 1993 р., м. Обухів, Київська область.

Дата та місце загибелі: 6 липня 2016 р., м. Авдіївка, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (122-й окремий аеромобільний батальйон).

Обставини загибелі: Загинув 6 липня 2016 р. в результаті мінометного обстрілу позицій бригади в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Разом з Володимиром загинув солдат О. Лисевич.

Сімейний стан: Залишилися батьки та сестра.

Місце поховання: м. Обухів, Київська область, кладовище Польок (фото надгробку:   ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 4, місце 39.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 511/2016 від 19 листопада 2016 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою "За оборону рідної держави" (посмертно).

Володя, синку, що це ти накоїв?
Як далі жити, легше не стає?
Хоч знаю, приєднався до героїв!
В свої обійми Бог тебе бере!

Володя, синку де мої онуки?
Ти ж обіцяв, прийдеш одружишся!
І скільки ще, терпіть мені ці муки?
Коли ти біль, зупинишся?

Володя, синку в нас сьогодні свято!
В лікарні знов близнята є!
Я пам'ятаю, ти розповідав завзято!
Як діток любиш, серце розтає!

Володя, синку час мені вже бігти!
Прийду я завтра, ти мене чекай!
Я знаю, рідний по інакшому не зміг ти!
Пішов назавжди, в той далекий край!

Блажко К. 12.09.2016
Пройшов вже час, а звісточки немає…
Тебе не чути, ти на небесах..
Тебе війна.. ота проклята, в нас забрала..
А ми чекаємо на тебе, в своїх снах.
Не вірить серце в те, що вже немає..
Що ти пішов.. що Бог тебе забрав..
І кажуть нам: «Герої не вмирають!»
Та чомусь це.. не зменшує біль ран…

від Дарини Літвінцової
від Сергія Міньковського

Володимир народився у родині лікарів, закінчив Обухівську загальноосвітню школу №3 - ліцей, 2008 року вступив до Національного авіаційного університету, проте за рік вирішив покинути навчання та пройти строкову військову службу. До жовтня 2011 року служив у підрозділі зенітно-ракетних військ Повітряних сил Збройних Сил України, дислокованому у м. Одесі, потому жив у рідному місті, працював на Київському картонно-паперовому комбінаті - вантажником та розмелювачем картону.

17 серпня 2015 року у числі 17 земляків-обухівців призваний на військову службу за мобілізацією, після проходження підготовки на полігоні обійняв посаду снайпера 122-го окремого аеромобільного батальйону, пізніше призначений командиром віділення.

У телефонних розмовах з рідними Володя не говорив, де він перебуває, щоб не тривожити і без того занепокоєну матір. Згодом у мережі Інтернет з’явилися відео, на яких Володимир тримає з побратимами бойові позиції і веде перестрілку з ворожими силами, на них видно, який це був хоробрий хлопчина, як він хотів захистити всіх нас, не дати ворогу пройти далі... На війні його називали «Кабан», проте у рідному місті його призвісько було «Смайл», бо він мав добру усмішку і людиною був хорошою...

6 липня 2016 року близько 13.00 в промзоні Авдіївки під час ворожого обстрілу 120-мм мінометна міна влучила в пост спостереження, де разом із товаришем перебував Володимир Сергєєв, товариш загинув на місці, а Володимир від отриманих поранень помер у лікарні.

8 липня громада Обухова провела Володимира в останній путь.