Стадніченко Олександр Леонідович ("Санич")

Стадніченко Олександр Леонідович

Дата та місце народження: 18 квітня 1962 р., м. Одеса.

Дата та місце загибелі: 3 липня 2015 р. (помер від поранень).

Звання: Солдат.

Посада: Механік-водій.

Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: 3 липня 2015 р. близько 15.10 отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу взводного опорного пункту в районі с. Троїцьке (Попаснянський район, Луганська область). Помер у Харківському військовому шпиталі.

Місце поховання: м. Одеса, Західне кладовище, алея Героїв (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 3, місце 21.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 568/2015 від 5 жовтня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Всі кажуть, ти Героєм став,
За Україну життя Своє віддав.
Та, що з геройства того, Як плаче вбита горем мати?
І довго буде ще ридати.
Сім'я, родина, знайомі, друзі,
Провели в останню путь в великім крузі.
Це рана для нас усіх,
Ще в пам'яті досі твій щирий усміх,
Ти мужньо ішов воювати,
Тепер же вічним сном тобі спати..
Ти голову свою поклав за нас,
Щоб добре жили ми в майбутній час,
Та важко з цим нам змиритись,
Що холодною землею,
Ти повинен укритись.
"Покійся з миром, милий, друже,
Сумуєм, любим тебе, дуже"...
Пробачте нас!!!
Від волонтерів м.Рубіжного.
Ну, что о "Саныче" сказать?..
Он лучшим был из нас,
Он спину мог всегда прикрыть,
Поддерживал не раз.
Он мог последнее отдать:
Тельняшку снять с себя,
И чашкой чая у костра
Делился, всех любя…
И вот, увы, его уж нет.
Убит он на в войне!
Он на земле оставил след,
Отдавши долг стране!
Покойся з миром та Царства тобі небесного, бо в пеклі ти вже був!
Від побратима "Моряка".