Сухенко Максим Володимирович («Трассер»)

Сухенко Максим Володимирович

Дата та місце народження: 28 листопада 1981 р., м. Київ.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Горбатенко, Старобешівський район, Донецька область.

Звання: Молодший сержант міліції.

Посада: Міліціонер.

Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець" ГУ МВС України в Київській області.

Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. Зеленим коридором під час обстрілу російськими десантниками у х. Горбатенко. Був тимчасово похований місцевими мешканцями на кладовищі х. Горбатенко разом з бійцями батальйонів: "Миротворець" Катрич В.С., Набєговим Р.В., Гораєм О.З., "Херсон" Вовченко О.П., "Світязь" Шолухою В.Г. 15 вересня 2014 р. тіло Сухенко М.В. було ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан"). 18 вересня 2014 р. тіло Максима було привезено до м. Києва. 21 вересня 2014 р. Максима було поховано в м. Києві.

Сімейний стан: Залишились батьки-пенсіонери, три сестри, дружина та дві доньки.

Місце поховання: м. Київ, Лук’янівське військове кладовище, діл. № 4, р. 1а, м. 6 (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 10, місце 30.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю ВГО "Країна" «Доброволець АТО» (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Эти цветы возлагаю Герою! Герою, отдавшему жизнь за великий подвиг во имя Украиснкой земли! За детей, родных, за свободу и лучшее будущее! Каждый Герой оставляет нам свой молчаливый наказ! Лицо, глаза, улыбка и очень живой взгляд излучает тепло и надежду... Что все это не зря! "Слава Героям!" - Не просто слова... Слова омытые кровью, потом, землей, страданиями, слезами, смехом детей и светлыми днями, радостью и верой в лучшее! Память о тех, кого нет с нами, теперь будет вечной! Бессмертие - это тоже жизнь! В наших сердцах, мыслях, словах... Я низко кланяюсь тебе, Герой! Покойся с миром! Твой подвиг никогда не будет забыт! Ты навсегда живой! Вечная Слава Героям!
Светлана НОЗАДЗЕ, Россия
Не проста дорога була у тебе до дому, низький уклін тобі, батькам, родині!
від Макковія

Ніна Степанівна Сухенко, мама: "Максим народився третьою дитиною у сім'ї службовців 28 листопада 1981 року в м. Києві. Батько - Сухенко Володимир Данилович, спеціальність - фізик, мати - Сухенко (Воловчик) Ніна Степанівна, інженер-гідротехнік. Максим був єдиним братом для своїх трьох сестер: старших Марії та Олени, і молодшої - Надії.

Сухенко Максим Володимирович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!

До першого класу пішов у 1987 році. В 1998 році закінчив середню загальноосвітню школу №138 м. Києва. До тієї ж школи ходили його сестри. Під впливом класного керівника - учителя хімії, після закінчення школи вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченко на хімічний факультет. В 2002 році перейшов на факультет інформатики і обчислювальної техніки в КПІ. Не закінчив.

У 2000 році розпочав свою трудову діяльність на посаді техніка Центру інформатики Міністерства культури і мистецтв України. В подальшому працював на посадах інженера-програміста, заступником виконавчого директора з комп'ютерних систем, керівником служби технічної підтримки в різних структурах.

У 2003 році одружився. У сім'ї народилося двоє дітей - донька Сухенко Марія (16.06.2004) та Сухенко Олена (02.06.2006).

З самого дитинства полюбляв розбирати іграшки, ходив до гуртка літакобудування. Пізніше, в більш зрілому віці, його захоплення переросло у заняття страйкболом, якому він присвятив останні 10 років свого життя. Був удостоєний звання "Страйкболіст року".

З лютого по червень місяць 2014 року разом зі своєю сестрою Марією займався розробкою та пошиттям військової амуніції. Розробив індивідуальні жилети- підсумки, які наразі користуються великою популярністю серед військових в зоні АТО. Після смерті Максима, Марія продовжила їхню спільну справу і назвала пізніше створений бренд військового одягу та амуніції на честь свого брата "Max SV".

У червні місяці 2014 року був на полігоні "Десна" де проходив військовий вишкіл. Максим звертався до батальйонів "Донбасс", "Азов" та іншіх, з проханням взятии його добровольцем, але його не брали, мотивуючи тим, що він не проходив військової служби в армії . Він дуже ображався і говорив, що стріляти вміє добре.

7 липня 2014 року його взяли добровольцем у батальон "Миротворець" кулеметником. Батальйон "Миротворець" був у м. Джержинськ, м. Слов'янськ та в Іловайському ДЕПО. При виході із Іловайська, так званим "зеленим коридором", 29 серпня 2014 року, був поранений у обидві ноги на х. Горбатенко. Його побратими пораненного занесли до старої покинутої хати і залишили самого, так як був бій. Зайшовши через 15 хвилин до будівлі, його побратим побачив, що він у руках тримає гранату. Максим сказав, що я думав, що вже прийли росіяни і хотів підірвати гранату. Після цього його перенесли до хати де були всі поранені бійці. Він лежав дуже блідий, до нього підійшов Максим Юнкер і хотів забрати кулемет, так як подумав, що він уже мертвий. Максим відкрив очі і попросив, щоб його підтягнули до вікна і він буде стриляти. Зброю не випуска до останньої хвилини життя. Через декілька хвилин він помер через велику втрату крові, так як куля пройшла через пахову артерію.

Як згадує дружина Світлана, Максим завжди й у всьому радився з нею, окрім одного рішення – щодо вступу до лав «Миротвореця». У складі підрозділу швидкого реагування молодший сержант міліції Сухенко виконував роль кулеметника та зарекомендував себе вправним, стійким бійцем. Разом із побратимом, сержантом міліції Дмитром Назаренком вони чимало зробили для покращення оснащення батальйону й удосконалення його вишколу. Згодом вони разом брали участь у бойових операціях в Слов’янську та Дзержинську, кілька діб тримали оборону залізничного депо в Іловайську.

Сухенко Максим Володимирович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Сухенко Максим Володимирович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Сухенко Максим Володимирович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Гоша Тихий: "Вот что для меня — украинский флаг. Это фото я сделал 23 августа, в день флага, — год назад. "Козак Мамай" на нем — боец батальона "Миротворец" Максим Сухенко. Он сидит в кузове КамАЗа перед выдвижением на выполнение боевого задания в г. Иловайск. 29 августа, после 6 дней уличных боев в окруженном городе, при прорыве из котла, Максим погиб. Вечная память и слава герою!"

На честь Максима Сухенка на будівлі Спеціалізованої школи №138 І - ІІІ ступенів Шевченківського району м. Києва відкрито меморіальну дошку.