Тищенко Андрій Іванович ("Тихий")

Тищенко Андрій Іванович

Дата та місце народження: 10 липня 1976 р., м. Улан-Уде, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 28 серпня 2014 р., смт Комісарівка, Перевальський район, Луганська область.

Звання: Солдат резерву.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: Батальйон оперативного призначення ім Героя України генерала Сергія Кульчицького.

Обставини загибелі: Загинув 28 серпня 2014 р., коли зведена група військовослужбовців Національної гвардії та Збройних сил України на двох бронетранспортерах ЗСУ, що вирушила на допомогу силам АТО, потрапила у ворожу засідку у районі селища Комісарівки. У запеклому бою разом із Андрієм загинули солдат резерву Олег Дога та молодший сержант резерву Микола Матвієнко, із понад 20 поранених гвардійців того ж дня помер старший солдат резерву Олексій Курмашев, 3 вересня у харківському військовому госпіталі помер прапорщик резерву Федір Ухарський.

Сімейний стан: Залишилися дружина та 7-річний син.

Місце поховання: смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 6, місце 17.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

від однополчанина,
Андрія Кобзаря ("Нестора")

Повідомлення про загибель 38-річного солдата резерву Андрія Тищенка 30 серпня 2014 р. опублікувало інформаційне агентство Республіки Бурятія «UlanMedia», наголосивши на тому, що Андрій Володимирович народився в місті Улан-Уде. Син офіцера, який згодом продовжив службу на Чернігівщині, Андрій теж деякий час після проходження строкової військової служби служив за контрактом у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ, потому жив і працював у «селищі танкістів» Десні. Навесні 2014-го, залишивши вдома дружину та семирічного сина, він став до лав резервістів Національної гвардії України. Позивний «Тихий», який він отримав у 1-му резервному батальйоні НГУ, відображав не так прізвище, як характер цього чоловіка – скромного й небалакучого, хорошого воїна та патріота України.