Валерій народився 13 липня 1976 року в с. Білополі. Коли йому було 4 роки, сім’я переїхала у місто Прокоп’євськ Кемеровської області (Західний Сибір). У 1986 році родина повернулася додому та оселилася у м. Шепетівці. Валерій закінчив 9 класів Шепетівської ЗОШ № 3, Шепетівське професійно-технічне училище № 20 та курси машиністів-трактористів при Шепетівській сільгосптехніці, отримав посвідчення водія, самотужки освоїв будівельні професії. На канікулах Валерій із задоволенням допомагав дідусеві та бабусі у Білополі в усіх сільських роботах: косити, громадити сіно, пасти корів. Працював на колгоспному току. За хорошу роботу був нагороджений цінним подарунком.

Він працював токарем, трактористом, водієм у Мокіївській селянській спілці «Нива», згодом – у Шепетівській центральній районній лікарні. Останніми роками їздив на заробітки до Києва.

Валерій через стан здоров’я не проходив строкову службу, та коли отримав повістку – не шукав шляхів відмови, хоча мав на той час хвороби, не сумісні з умовами фронтового життя. Лише місяць проходив бойову підготовку на Рівненському військовому полігоні та був направлений у зону проведення АТО, у район м. Маріуполя.

Попри перемир’я на той час, позиції українських військових постійно обстрілювали. А 3 грудня 2015 року, о 16-й годині, із спостережного посту у районі відповідальності 1-ї мотопіхотної роти, у якій служив Валерій, доповіли про те, що ворожа диверсійно-розвідувальна група у кількості 15 осіб просувається у напрямку спостережного пункту. Підійшовши на відстань 500-600 метрів, терористи відкрили прицільний вогонь на ураження по спостережному посту. Наші військові відстрілювалися у відповідь та запросили підтримку. Командування ухвалило рішення направити на допомогу резерв роти (два мотопіхотні відділення на двох БРДМ-2). Близько 17 год. 20 хв. поблизу с. Гнутового на ворожій міні підірвалася БРДМ-2, на якій перебував Валерій. Внаслідок вибуху п’ятеро бійців зазнали поранень, а Валерій Числюк, на жаль, загинув.