Шилік Анатолій Вікторович

Шилік Анатолій Вікторович

Дата та місце народження: 16 вересня 1976 р., м. Камінь-Каширський, Волинська область.

Дата та місце загибелі: 24 серпня 2014 р., с. Многопілля, Амвросіївський район, Донецька область (47°51'34.7"N 38°13'32.1"E).

Звання: Капітан.

Посада: Командир мінометної батареї.

Підрозділ: 51-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: 24 серпня 2014 р. по позиціям українських мінометників в районі с. Многопілля, Амвросіївський район, Донецька область було завдано потужного удару, в результаті якого було влучання в вантажний автомобіль ГАЗ-66, в якому знаходилися артилерійські боєприпаси. Командир мінометної батареї 3-го батальйону 51-ї ОМБр капітан Шилік Анатолій Вікторович надав наказ бійцям гасити палаючу вантажівку і під час цієї спроби загасити полумя вантажівка вибухнула. Разом з Андрієм загинули старший лейтенант Беца Ігор Миколайович, молодший сержант Брик Дмитро Юрійович, солдат Павляшик Микола Анатолійович, солдат Данилевич Роман Миколайович, солдат Мостика Андрій В'ячеславович та солдат Момотюк Дмитро Володимирович.

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Залишилися дружина, донька та син.

Місце поховання: м. Ковель, Волинська область (фото надгробку:   ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 9, місце 11.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

від Кутіщева Сергія

Шилік Анатолій Вікторович народився 16 вересня 1976 р. у м. Камінь-Каширському Волинської області. Через тиждень після народження він переїхав з батьками у Херсонську область, де жив до 16 років. Згодом Анатолій вступив у Сумське вище артилерійне військове училище імені М. В. Фрунзе, успішно його закінчив, був направлений для проходження подальшої служби у місто Ковель. Тут одружився, на світ з’явилася донька Тетяна, згодом і син Артем. В 2005 році, маючи звання капітана ЗСУ, Анатолій Вікторович був звільнений у «запас» у зв’язку з реформуванням військової частини та успішно реалізував себе, освоївши професію лакувальника.

У квітні 2014 року капітан отримав повістку до військомату, після чого був мобілізований на службу в зону АТО і побував майже у всіх «гарячих» точках. В районі м. Ілловайськ, 25 серпня 2014 року, Анатолій Вікторович загинув від артилерійських обстрілів з боку ворожої сторони.