Вакуленко Олександр Іванович ("Плотник")

Вакуленко Олександр Іванович

Дата та місце народження: 9 вересня 1967 р., м. Нікополь, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 15 лютого 2015 р., м. Дебальцеве, Донецька область.

Звання: Підполковник (посмертно).

Посада: Заступник командира батальйону з озброєння.

Підрозділ: 40-й окремий мотопіхотний батальйон (17-а окрема танкова бригада).

Обставини загибелі: Загинув 15 лютого 2015 р. під Дебальцеве, прикриваючи відхід поранених товаришів.

Сімейний стан: Залишились дружина і син.

Місце поховання: м. Нікополь, Дніпропетровська область (фото надгробку:   ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 8, місце 27.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Yuriy V Brekharya: Саша "Плотник" Вакуленко, земля тебе пухом!

Фартовый ты был. Помню у нас на Зените был, что-то по списку поломок нашего металлолома разбирал, начался обстрел, заскочил Саша в блиндаж, чуть стихло говорит "я пошел, работы много". Говорю "погодь, это только начало пристрелочное". Посидели, загромыхало в Новогригорьевке. Саша: "Все я пошел, обстрел дальше покатился, некогда рассиживаться" и ускакал как сайгак. Тут кааак гахнет пакетом града! и зараза точно так что в блиндаже земля посыпалась и завесы пообрывало. и не перестает, гадство, прилетает уже от миномета, потом ствольная. Саши нигде не видать и не обзывается, искать самоубийство, осколки со звуком "фыр-фыр-фыр" кружатся над траншеями. Переглянулись с Витей "Старшиной" пропал зампотех! Чуть стихло, из старой воронки выныривает Саша, грязнючий как поросятко и бледный как полотно. Потом как выяснилось и слегка глухой. "Я иду, а оно как начало вокруг рваться, прыгнул в сторону, хорошо в яму попал". "Позиция у нас такая, спасибо 25-ке нарыли столько что хочешь-нехочешь а в яму какую-то свалишься!" отпоили Сашу, Матвей что-то лекарственное ему наплескал. А видать 15-го запас удачи израсходовался.