Габорак Олег Васильович («Сон»)

Габорак Олег Васильович

Дата та місце народження: 24 червня 1997 р., с. Шешори, Косівський район, Івано-Франківська область.

Дата та місце загибелі: 11 грудня 2015 р., с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Начальник електростанції.

Підрозділ: Окрема зведена штурмова рота "Карпатська Січ" (93-я ОМБр).

Обставини загибелі: Загинув 11 грудня 2015 р. близько 14:00 поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком в результаті обстрілу противником з протитанкового гранатомету.

Сімейний стан: Залишилися батьки та старший брат.

Місце поховання: смт. Іванків, Київська область (фото надгробку:   ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 3, місце 6.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою Громадської Спілки «Всеукраїнське об’єднання «Ми українці» орденом «Хрест Героя» (посмертно).

від земляка від друга від Берегової Наталії

Олегу Габораку було лише 18 років, коли він загинув...
Серце матері відчувало біду. Проте ніякі прохання та сльози не допомогли.

Із спогадів матері. Світлана Чеканова- Губер: "Олежик - молодшенький мій синочок, є ще старший - Назарчик (22 роки). Із їхнім батьком ми розлучилися в 2002 році. Виховувала синів сама (батько не допомагав взагалі). Потім я розписалась із Сергієм (у 2005 році), і ми переїхали із Києва в Рудню-Димерську. Олежик ходив до школи в Катюжанку (там школа трошки вищого рівня, як у Руднє). 8 і 9 класи Олег навчався в Сукачах, куди ми переїхали на проживання. Закінчивши школу, Олег вступив в ВПТУ в Катюжанці (спеціальність "адміністратор, оператор комп'ютерного набору"). Після ІІ курсу на канікулах підробляв в місцевих ресторанах барменом, офіціантом.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Коли був Майдан, ми з чоловіком не відпустили його в Київ. Олег дуже ображався, казав, що я "дрєвня і дальше свого носа не бачу". В серпні 2014 він, все-таки, поїхав в Київ, до кінця грудня 2014 був волонтером в "Інфоцентрі Майдану". Записувався в різні добровольчі батальони, але я бігала слідом та просила, щоб не брали, бо йому не було й 18 років. В січні 2015 Олежику вдалося записатися в батальон "Свята Марія". Там на Вирлиці знаходився до літа, поки йому не виповнилось 18. Записався, щоб скоріше потрапити в зону АТО. Коли ні перший, ні другий раз не потрапив в число людей, яких відправили, то здзвонився із знайомим і попросився в 93-тю. Наші просьби і умовляння не діяли зовсім. Так Олежик потрапив в АТО.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

В 93 бригаді він був від початку вересня. На початку грудня перевівся в групу швидкого реагування. Я плакала, просила не висовуватися, а Олежик образився, сказав: "Інші батьки за дітей радіють, а ти дальше не задоволена". 11 грудня мені зателефонували і сказали, що Олежика більше немає в живих. Ми не вірили, чоловік дзвонив комбату, просив, щоб подивились (у Олега були шрами на спині від пересадки шкіри)...Ми до останнього надіялись, що Олежик живий, та вийшло не так. За братом в Дніпропетровський морг їхав Назарчик із "свободовцями" та знайомими Олежика з Інфоцентру. 14 грудня хоронили Олежика в Іванкові.

9 грудня 2016 року на фасаді Катюжанського ВПТУ відкрито меморіальні дошки на честь випускників училища Олега Габорака та Євгена Єрмакова.