Денисюк Василь Захарович

Денисюк Василь Захарович

Дата та місце народження: 19 грудня 1982 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 1 лютого 2015 р., с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Старший механік-водій.

Підрозділ: 17-а окрема танкова бригада.

Обставини загибелі: Під час виконання бойового завдання 1 лютого 2015 р. в бою в районі с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область від прямого попадання ПТУР загинув екіпаж танку в складі: молодший сержант Осташевський Олексій Сергійович, молодший сержант Денисюк Василь Захарович та старший солдат Ткачук Костянтин В'ячеславович.

Сімейний стан: Залишились мати.

Місце поховання: с. Трудолюбівка, Широківський район, Дніпропетровська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 4, місце 6.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно).

від Віталія Панича Спочивай з миром, Василь...
від однокласника Віктора
від Тетяни Прокопець

До призову на військову службу за мобілізацією у серпні 2014 року Василь працював водієм гірничотранспортного цеху гірничого департаменту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Віталій Панич, волонтер: Я добре пам’ятаю цей екіпаж, чи не наймолодший у 17-й окремій танковій бригаді, у мене навіть зберігся відеозапис поїздки саме на цьому танку. Під Дебальцевим ці три воїни трималися до останнього… 1 лютого 2015 р. між селами Троїцке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (близько 60 бійців) та два танки 17-ї танкової, вийшло близько 10 одиниць ворожої бронетехніки (танки, БТР, МТ-ЛБ), кілька «Уралів» з зенітними гарматами, значні сили піхоти. Спасибі нашій артилерії – «відпрацювали» відмінно, одна бронемашина та «Урал» залишилися підбитими стояти, але 4-5 танків атакували нашу позицію. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського знищив один із цих танків, коли вони вже підішли впритул і в окопах спалахували рукопашні сутички. Їхній танк підбили протитанковою керованою ракетою. Командирський люк був відкритий, і через нього внаслідок вибуху Олексія Осташевського викинуло із башти метрів на 30, Костя Ткачук та Вася Денисюк згоріли у машині, лише за 45 діб за допомогою тестів ДНК встановили, хто із них хто… Позицію вдалося відстояти, у цьому бою було захоплено справний російський танк Т-72 і полоненого – контуженого механіка-водія.