Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Після навчання у загальноосвітній школі рідного села 1994 р. закінчив Дігтярівське професійно-технічне училище № 32 (нині – Дігтярівський професійний аграрний ліцей) за спеціальністю «Тракторист, слюсар, водій». У 1994–1995 рр. пройшов строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, з 2004 р. працював трактористом Брецького лісництва Державного підприємства «Корюківське лісове господарство» Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства.

У березні 2014 року призваний на військову службу за мобілізацією.

Зі спогадів командира екіпажа Володимира Клименка: "З Максимом я був знайомий з вересня 2013 року, коли він уклав контракт і розпочав службу. Був час, коли ми служили в різних ротах. Але влітку 2014 року, коли на Сході розпочалися активні бойові дії, я, Коля Лущик та Максим Андрейченко ввійшли до складу одного екіпажу. Хлопці були справжні професіонали.

Згодом отримали наказ про зміну позицій. Попереду село Леніно, згодом Григорівка, селище Біле і злощасні Зайці. У Зайцях створювали новий блокпост. Раптово розпочався обстріл з боку противника гарматами Д-30. Ми з Колею були в машині, Максим ззовні. Снаряд вцілив у машину. Микола загинув на місці, його розірвало. Я вискочив із машини і впав, отримав поранення в голову та руку, Максим – у ноги та серце, але залишався живим.

Нас підхопила піхота, яка стояла з нами на блокпосту. Надали першу медичну допомогу. Максу вкололи два уколи знеболювального, третій не кололи, боялися, що не витримає серце. Зупинили «Газель» та відправили до госпіталю, але на той час він змінив місце розташування, про що нас не повідомили завчасно. Максим не доїхав до нього, помер у мене на руках. Медики сказали, що хлопець отримав поранення, не сумісне з життям, помер внаслідок кровотечі.