Лисенко Олексій Сергійович

Лисенко Олексій Сергійович

Дата та місце народження: 26 жовтня 1992 р., смт Петрове, Кіровоградська область.

Дата та місце загибелі: 17 лютого 2016 р., с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: Лейтенант.

Посада: Начальник інженерної служби.

Підрозділ: 20-й окремий мотопіхотний батальйон (93-я окрема механізована бригада).

Обставини загибелі: Загинув 17 лютого 2016 р. під час виконання завдання із розмінування території, в результаті підриву на міні поблизу селища Піски (Ясинуватський район) Донецької області. Разом з Олексієм був поранений лейтенант Дмитро Решетняк, який помер наступного дня від отриманих поранень.

Місце поховання: смт. Петрове, Кіровоградська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 8, місце 6.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Нагороджений відзнакою "Інженерні війська. АТО" (посмертно).

Як тяжко усвідомлювати, що тебе нема....
Мама
И не лечит нас время и боль не стихает
И сжимает объятья свои все сильней....
Только память все помнит и не забывает
Дорогих наших,вечно любимых сыновей..
Мама
Пам’яті Олексія Лисенка присвячую

Ти - герой! Ти за нашу поліг Україну!
Ти не зрадив державу, не зрадив нас всіх!
Ти зумів захистити свою Батьківщину,
Ти за славу і єдність Держави поліг!
Я вдячний Господу за тебе!
І дякую твоїм батькам!
Ти – воїн, посланий із неба,
Але зі смертю – сам-на-сам!
Твоя кров геть не марно пролита.
Недарма окропила порох твої землі!
В твоїй мужності й славі ця земля оповита,
І не просто стоїть та свіча на столі!
Я тебе пам’ятаю, і безмежно шаную!
Я не дам сплюндрувати честь і славу твою!
Я на серці своєму твій портрет намалюю,
І поляжу так само за країну свою!

Олександр Кобзаренко, учень Петрівського НВО
від Валерія Єрушева