|
Обставини загибелі: Загинув 28 серпня 2014 р., коли зведена група військовослужбовців Національної
гвардії та Збройних сил України на двох бронетранспортерах ЗСУ, що вирушила на допомогу силам АТО, потрапила у ворожу засідку у районі селища Комісарівки.
У запеклому бою разом із Миколою загинули
солдат резерву Олег Дога та
солдат резерву Андрій Тищенко,
із понад 20 поранених гвардійців того ж дня помер
старший солдат резерву Олексій Курмашев,
3 вересня у харківському військовому госпіталі помер
прапорщик резерву Федір Ухарський.
Сімейний стан: Залишились батьки та наречена.
Місце поховання: смт. Клавдієве-Тарасове, Бородянський район, Київська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 6, місце 16. 
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі",
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
 |
від однополчанина,
Андрія Кобзаря ("Нестора") | 
Після проходження строкової військової служби у Збройних силах України Микола Миколайович деякий час працював у
органах внутрішніх справ на посаді помічника дільничного інспектора міліції. Кар’єра правоохоронця у нього «не склалася» через конфлікт із керівництвом, але він
зберіг добрі стосунки з колишніми колегами, яким він запам’ятався як принципова й порядна людина. Працював в одній з охоронних фірм, після Революції Гідності
уклав контракт про проходження служби в військовому резерві НГУ. Опанувавши автоматичний станковий гранатомет АГС-17, став одним із найкращих стрільців із цієї
грізної зброї, здатним вражати ціль «на око», першою ж короткою чергою. Завдяки цьому особливому «таланту», боєць із позивним «Дядя Коля» відзначився, мужньо
відбиваючи атаки сепаратистів на блокпости під Слов’янськом та Дебальцевим - одного разу він розгромив цілий ворожий підрозділ, знищивши колону з кількох
автомобілів. Побратими пригадують, що Микола Миколайович мав чи не найкращі в підрозділі шолом, бронежилет та інше спорядження, яке для нього придбали земляки –
все це після його загибелі «розмародеріли» «ополченці», а заодно познущалися, зірвавши з мертвого гвардійця одяг… «Він був патріот, скромна людина, яка
неухильно прагнула справедливості», – говорили про нього люди під час поховання на батьківщині, де в нього залишилися старенькі батьки та наречена, з якою вони
планували одружитися після його повернення зі Сходу…
|
