Мельник Вячеслав Олександрович («Анчоус»)

Мельник Вячеслав Олександрович

Дата та місце народження: 11 грудня 1988 р., с. Сєвєрний, Усть-Янський район, Якутія, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Солдат.

Посада: Зенітник.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (122-й окремий аеромобільний батальйон).

Обставини загибелі: Загинув 20 січня 2015 р. обороняючи новий термінал аеропорту Донецька (ДАП). Разом з В'ячеславом загинули солдат А. Доценко, солдат І. Євдокименко, солдат А. Миронюк та молодший сержант С. Зулінський.

Військова операція: Оборона Донецького аеропорту.

Сімейний стан: Залишились батьки, дві сестри та двоє синів. У 2014 році напередодні мобілізації загинула дружина В'ячеслава. Батько після загибелі сина пішов воювати (5 батальйон УДА), мама волонтерить.

Місце поховання: с. Жолоби, Кременецький район, Тернопільська область (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 10, місце 27.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

від Андрія Музики
Синочку коханий, кровиночко мила,
Не можу змиритись,немає вже сили...
Чекаю, що прийдеш, мене приголубиш
І скажеш " мамусю, люблю тебе дуже" .
Та ти не приходиш і знаю не прийдеш,
Ніколи мене не обнімеш, мій синку,
Та серце бунтуєць, йому не прикажеш.
Не хоче змиритись, як розум мій каже.
Хоч бачила я, як ложили в могилу,
Як гріб твій закрили. Стояла й молилась.
Тоді все було, як в тумані, хоч знала,
Що все це не сон. Але я сподівалась.
Мені співчували... Час, кажуть, лікує,
Біль трохи пригасне, а з часом відступить,
Та все це не правда, болить серце дужче!
Немає дитини. А що в світі гірше ?!
Пекельні це муки для матері й батька.
Де ж сили взялись пережити нещастя?
Немає вже більшого горя,як втрата
Коханого сина. Батькам хто заплатить!?
Ніхто не поверне синочка, я знаю...
Та вірю, що з Богом наш син спочиває.
За нас він молитви до Бога підносить,
За всю Україну ! За мир в Бога просить.

1 вересня на будівлі Білокриницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів урочисто відкрито меморіальні дошки на честь випускників, полеглих у районі АТО - В’ячеслава Мельника та Дмитра Лабуткіна.