Ніколенко Анатолій Володимирович («Карат»)

Ніколенко Анатолій Володимирович

Дата та місце народження: 15 липня 1960 р., м. Харків.

Дата та місце загибелі: 20 серпня 2014 р., с. Грабське, Амвросіївський район, Донецька область (47°54'07.7"N 38°08'51.6"E).

Звання: Солдат резерву.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ ''Донбас''.

Обставини загибелі: 20 серпня 2014 р. мікроавтобус "Тойота", на якому з Іловайська вивозили поранених (за свідченням офіцера з позивним "Дантист", у машині перебували 8 бійців батальйону "Донбас" та військовослужбовець ЗСУ) в районі с. Грабське, Амвросіївський район, Донецької області потрапив у засідку, влаштовану двома взводами регулярних військ ЗС Російської Федерації. В цьому бою загинули "Колдун", "Румун", "Арт", а "Карат", діставши тяжке поранення, підірвав ручною гранатою себе та кількох росіян, які намагалися захопити його у полон (завдяки цьому уцілілі воїни зуміли відірватися від ворога і дістатися своїх військ).

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Залишились сестра, рідний та прийомний сини.

Місце поховання: м. Харків, 18-е міське кладовище, 10-й квартал (фото надгробку:   ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 3, місце 11.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки

Учасник бойових дій у Афганістані - солдатом Радянської Армії у грудні 1979 р. входив на територію ДРА через перевали Паміру у складі 860-го окремого мотострілецького полку (в/ч п/п 89933) 40-ї армії, у якому обіймав посаду механіка-водія, проходив службу у афганському місті Файзабаді до травня 1981-го. Останнім часом працював охоронцем. У травні 2014 р. став до лав батальйону "Донбас", уклавши контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України. 54-річний Анатолій Володимирович дивував побратимів чудовою фізичною формою – постійно підтримував її, займаючись спортом. Однополчани згадували про нього: «Він не хизувався своїм бойовим досвідом. Просто завжди був спокійний, виважений, дуже надійний – одразу було видно «обстріляного» бійця старого гарту…». Під час відрядження до району АТО у складі підрозділу брав безпосередню участь у багатьох боях, неодноразово виявляв мужність та професіоналізм.

1 липня 2015 р. на честь Анатолія його позивним - "Карат" - названо один із танків танкової роти 46-го окремого батальону спеціального призначення ЗСУ «Донбас-Україна».

В м. Попасній вулицю Піонерську перейменовано на честь загиблого бійця «Донбасу» - Анатолія Ніколенка.