Сидоренко Станіслав Анатолійович («Унтер»)

Сидоренко Станіслав Анатолійович

Дата та місце народження: 27 серпня 1981 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 18 грудня 2017 р.

Звання: Солдат.

Посада:

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ ''Донбас''.

Обставини загибелі: Трагічно загинув 18 грудня 2017 р.

Сімейний стан: Залишились батьки.

Місце поховання: м. Одеса.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 2, місце 21.

Медаль Захиснику Вітчизни

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ", нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».

Закінчив школу № 5 (1994-1998), у 2001 році – Криворізький економічний університет. Працював менеджером у компанії з продажу будматеріалів. Останнім часом мешкав в Одесі.

У жовтні 2014 року добровольцем пішов на фронт, ставши бійцем-розвідником, солдатом 2 го батальйону спецпризначення «Донбас» 18 го окремого полку оперативного призначення НГУ (позивний – «Унтер»). У січні 2015 року брав участь у боях за Дебальцеве, обороняв с. Широкине під Маріуполем, двічі був поранений. Першого разу, у квітні 2015 року, отримав чотири осколкові поранення в спину під с. Широкіне, проте після місячного лікування у госпіталі повернувся до лав батальйону. Вдруге був поранений в червні, перебуваючи на снайперській позиції: ворожий снайпер вистежив його і поцілив у каску, яка знаходилась на плечі. Таким чином куля ввійшла у плече, а не в голову. Після двотижневого лікування знову повернувся до рідного підрозділу. Та невдовзі батальйон «Донбас» замінили на передовій морські піхотинці, і добровольців перевели у «другу лінію». Тому в 2016 році він почав подумувати про демобілізацію, однак після двомісячного перепочинку знову повернувся у зону бойових дій.