|
Обставини загибелі: Внаслідок другого, тяжкого поранення впав у кому, перебував в
районній лікарні Мелітополя, згодом був перевезений до Запоріжжя. 1 грудня 2014 р. серце бійця зупинилось.
Сімейний стан: Залишилися батько, брат і сестра.
Місце поховання: с. Бігунь, Овруцький район, Житомирська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 8, місце 6. 
Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
 |
| від колег-лісівників | 
Віталій народився 21 березня 1986 року у селі Бігунь на Житомирщині в багатодітній родині. Його мама померла дуже рано,
вихованням дітей займався батько, інвалід 2 групи.
2004 року з відзнакою закінчив Житомирське профтехучилище за спеціальністю «Столяр-будівельник». Працював у Перебродському лісництві
Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства,
без відриву від виробництва здобув освіту у Малинському лісотехнічному коледжі. З 2009 року працював лісником у Паришівському
лісництві Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська пуща».
У березні 2014 року призваний на військову службу за мобілізацією, обійнявши посаду водія 30-ї окремої механізованої бригади.
Перебуваючи у складі підрозділу на сході України, в районі проведення антитерористичної операції солдат Стельникович відзначився,
затримавши злочинця, який мав намір викрасти боєприпаси під час руху військового ешелону з військовою технікою, і став справжнім
героєм для своїх бойових побратимів, а його батьку командування надіслало листа з подякою за виховання сина.
Під час бойових дій на Луганщині Віталій дістав поранення, після лікування повернувся на фронт.
Помер солдат Віталій Стельникович
| 
