|
Обставини загибелі: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим
коридором з Іловайського котла, їхав у білій ГАЗЕЛі у складі автоколони батальйону "Донбас"
по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське. По ГАЗЕЛі було здійснено постріл з гранатомету, після чого вона миттєво спалахнула.
3-го вересня тіло Кейна разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу.
16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Ідентифікований по ДНК та визнаний загиблим слідчими органами, про що
складено відповідну постанову.
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Місце поховання: м. Дніпро, Краснопільське кладовище, участок № 79 (фото надгробку:  )
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 9, місце 18. 
Указом Президента України № 48/2017 від 27 лютого 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
 |
|
 |
 |
| от Микаила и Артема |
от Андрея |
от Ромы |
від Наталії |
|
Всегда тебя помню и вспоминаю с гордостью твою отвагу!!!
В моей памяти ты веселый и задорный парень, который любит жизнь.
Людмила В. |
 |
Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.
від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки |
|
Вчера муж показал мне "книгу",
"Книгу памяти" наших героев,
И ты там!(( испугалась в миг я,
Вера в раз утекла из под ног...
Я два года боролась со страхом,
Всей душой я старалась не верить,
Но развеялась вера вся прахом,
И заставила "Книга" поверить!
Все, кто знал тебя, вряд ли сдержались,
Ведь мы все потеряли друга!
Я пишу - вся от боли сжалась((
Эта боль не пройдет, не думай!
Пусть земля тебе будет пухом...
Небеса тебе стали домом.
Никогда тебя не забудем!
И всю жизнь обещаем помнить!!! |
|
|
|
|
| від Олександра Воробойова |
Едо, я Тебе памятаю...
від Валерія Горденко |
Помним...Любим...Скорбим...
от Натальи |
от Алены | |
