|
Обставини загибелі: Загинув 6 серпня 2014 р. потрапивши в засідку біля с. Дмитрівка, Шахтарський район, Донецька область.
Зрикошетивши від броні куля пройшла збоку в незахищену бронежилетом частину тіла.
Сімейний стан: Залишились дружина та донька.
Місце поховання: м. Славутич, Київська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 7, місце 14. 
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі",
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
29 серпня 2014-го міська рада Славутича прийняла рішення присвоїти Сергію Волнухіну звання почесного громадянина міста.
 |
|
|
| від коханої дружини та доньки |
від славутичанки |
від Андрія Музики |
Уходят туда, где есть город-мечта
И где ангел их душу излечит,
Где горит та звезда и ведет их туда -
Там где жизнь под названием ВЕЧНОСТЬ... Ты помнишь, милый, как мечтали?
Обнявшись вечером мы ворковали,
Как счастье было из тебя ключом,
Когда узнал, что будешь ты отцом?
А помнишь, как переживал,
Когда впервые дочь на руки взял?
Как забирал нас из роддома,
Как с радостью ждали нас все дома?
Как счастливы были мы тогда!
Все в миг разрушила проклятая ВОЙНА!
Зачем ушел ты?
А я в слезах сейчас тону.
Как я любила раньше утро,
Прижмусь и что-то прошепчу под ухо,
Сейчас же жду скорее ночь,
Чтобы уснуть, прогнав все мысли прочь.
А вдруг увижу я во сне,
Как возвращаешься ко мне.
Здоровый, целый, невредимый,
Такой же нежный, ласковый, любимый?
Вернись и навсегда останься!
Хотя бы ты во снах почаще появляйся!
Как трудно жить мне без тебя!
Мой милый, я люблю тебя!
У червні 2015 року в Славутицькій ЗОШ № 3 відкрито меморіальні дошки випускникам Денису Гултуру та Сергію Волнухіну.
|
